• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка психолога
• Батькам

Кілька коротких правил для батьків

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й з дорослими.

6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це не вигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки дитини, а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання, він руйнує особистість дитини.

11. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей, або Поради американського психолога доктора Віктора Клайна

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче .

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле- або комп’ютероманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Поради батькам першокласників

1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.

4. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не ви­ходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5.Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмов­ляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на пояс­ненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

10.Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте вислову: «Якщо ти будеш добре вчитись, то...». Часом умови ставляться важкі — і тоді ви опиняє­теся у незручному становищі.

12.Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спіл­кування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

Допомога першокласникам

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з ди­тиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14.Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

15.Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або піс­ню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день — і дитина повинна бути готова до нього. А до­помогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Пам'ятка батькам, діти яких стоять на порозі підліткового віку

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.

2. Головне новоутворення підліткового періоду відкриття своєї індивідуаль­ності, свого «Я».

3. У цей час починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, у неї часто змінюється настрій, виникають конфлі­кти з ровесниками, бунт про­ти батьків.

4.У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобу­ти самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'яв­ляється страх перед невідо­мим дорослим життям.

5. Зростає дух незалеж­ності, який впливає на сто­сунки підлітка в сім'ї, у школі.

6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю по­єднується зі зростанням самоконтролю й початком свідо­мого самовиховання.

7.Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

8. Дитина має підвищений рівень тривожності.

9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому бать­кам не слід залишати своїх дітей без нагляду.

10. Розширюється коло спілкування.

11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

12. З'являються нові авто­ритети.

13. Недоліки й супереч­ності в поведінці близьких і старших сприймаються гос­тро й хворобливо.

14.У батьках підлітки хо­чуть бачити друзів і порад­ників, а не диктаторів.

ПАМ'ЯТКИ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧИХ ПРОБЛЕМ

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ

Агресія — це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати «безпредметна агресивність» — поши¬рення почуття злості на слабші та безпечні об'єкти: на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фі-зичні чи психічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збу-дженість та імпульсивність.

Чим можуть допомогти батьки

1.Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.

2.Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявля¬ла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання пре-тензій.

3.Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушує¬мо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже важко ке¬рувати. Набагато легше й корис¬ніше вчасно помітити своє неза¬доволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не зви¬нуватити.

4.Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо вона навчить¬ся усвідомлювати свої почуття й почуття інших, то зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1.Визначити причини агресивної поведінки дитини.

2.Розробити ігри, в яких дитина зможе не просто виявити свій гнів,

а й експериментувати з формами його прояву.

3.Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі не-гативні переживання.

4.Разом із батьками знайти можливості оптимізації виховного впливу на дитину в сім'ї.

Робота з даною категорією дітей повинна проводитися в трьох напрямках:

1. Робота з гнівом. На¬вчання агресивних дітей прийнятним способам вира¬ження гніву.

2.Навчання дітей навич¬кам розпізнавання і контро¬лю емоцій, уміння володіти собою в ситуаціях, що прово¬кують вибухи гніву.

3.Формування здатності до довіри, співчуття та співпе¬реживання.

ТРИВОЖНІСТЬ ДИТИНИ

Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь та навичок одні страхи зникають, а інші з'яв-ляються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Здо¬рова дитина — та, яка не боїться боятися. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можли¬востей дитини (вона не пробує до-сягти того, чого хоче) або підрива¬ють її здоров'я — погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять із рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги бать¬ків та психологів.

Чим можуть допомогти батьки

1.Оскільки «нездорові страхи» характеризуються тим, що діти «бояться боятися», то насампе¬ред допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявнос¬ті страхів. Якщо вона вирішить, що боятися — це неприпустимо, погано чи соромно, то уникатиме страшних ситуацій і ніколи не змо¬же навчитися долати їх.

2.Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх — він переслі¬дує нас і атакує тоді, коли ми най¬менше захищені від нього.

3.Допоможіть своїй дитині зу¬стрітись з її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розумін¬ня й підтримку.

4.Необхідно, щоб дитина зро¬зуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, не¬хай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.

5. Нехай Вас не бентежать не¬вдалі спроби Вашої дитини подола¬ти свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: «Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш».

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологіч¬ної корекції:

1.Визначити особистісні при¬чини надмірної тривожності ди¬тини.

2. Сформувати в дитини впев¬неність у своїх силах подолати страхи.

3.Організувати ігрову діяль¬ність, можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.

4. Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного по¬долання своїх страхів.

5. Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реа¬гування на страхи своєї дитини.

ДІТИ, ЯКІ СХИЛЬНІ ГОВОРИТИ НЕПРАВДУ

Дитячу брехню батьки часто сприймають як катастрофу, як прояв найгірших рис характеру: хитрості, підступності, боягузтва. «Чому вона бреше, — дивуються батьки. — Адже ми її навіть не ка¬раємо!» Проте запитання доціль¬ніше ставити інакше: не «чому вона бреше?», а «що їй заважає зізнатися?». Це може бути страх упасти у власних очах («Я — хо¬роша, я не могла цього зробити»); страх втратити любов батьків («Мама любить мене добру, а тепер вияви¬лося, що я погана!»); страх протистояти дорослим («Я не хочу це робити, але ж я не можу відмо¬вити старшим — легше збрехати, що вже зробила») тощо.

Як правило, дитина не усві¬домлює причин, тому запитува¬ти в неї «Чому збрехала?» — не варто. Необхідно самим визначити обмеження дитини і допомогти їй їх подолати.

Чим можуть допомогти батьки

1. Не провокуйте брехливість дитини в тих ситуаціях, де, як Ви знаєте, їй важко зізнатися. Коли Ви заганяєте її в пастку запитанням: «Ти знову брав плеєр?!», — то ди-тина не може втриматися від брех¬ні: «Ні! Не брав!» А далі вже можна лише наполягати на своєму.

2.Замість того, щоб «відчувати брехню», необхідно «повправлятися в умінні правдиво зізнаватися». Виберіть ситуацію, де дитина від¬чує провину, створіть сприятливу атмосферу, допоможіть їй знайти слова для визнання провини: «Я сама не знаю, як це сталося. Мені дуже шкода. Я не хотіла тебе за-смучувати...» тощо.

3.Забезпечте приємне емо¬ційне закріплення перемоги дити¬ни над собою. Якщо вона відчує, що визнавати свої помилки не страш¬но, а навіть приємно, то легше піде на це наступного разу.

4.Не сподівайтесь, що після визнання своїх помилок дитина їх не повторюватиме. Неслухня¬ність — це вже інша проблема ви¬ховання.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1.Визначити, яких саме пси-хологічних ресурсів не вистачає дитині, щоб наважитися говорити правду.

2.В ігровій формі допомогти ди¬тині подолати свої обмеження.

3.Відпрацювати в ігрових си¬туаціях необхідну для дитини фор¬му визнання своїх помилок.

НЕСЛУХНЯНА ДИТИНА

Неслухняність є однією з най-більших проблем виховання. Коли дитина не слухається, батьки від-чувають свою безпорадність, без-силля, страх, сприймають неслух-няність як прояв нелюбові чи не-поваги до себе.

Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчу¬ває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків («Поступаються — отже, люблять), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу («Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе»). Отже, в основі неслух¬няності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина завжди нездорова. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

Чим можуть допомогти батьки

1.Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини.

2.Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності («Я б залюбки тобі дозволи-ла, але, на жаль, не можу...»).

3.Якщо дитина не виконує Ваших вимог — скоротіть їх кіль¬кість спочатку до 3—4-х основних, інакше на все може просто не ви-стачити уваги.

4.Для того, щоб дитина навчи¬лася виконувати Ваші вимоги, кра¬ще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне підкріплен¬ня може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позба¬вити бажання виконувати вказів¬ки дорослих.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологіч¬ної корекції:

1.Через ігрові ситуації визна¬чити особистісні причини неслух¬няності дитини.

2.Допомогти дитині проявити й відпрацювати свої психологічні проблеми на ігровому матеріалі.

3.Знайти можливості оптимізації взаємодії батьків та дітей.

4.В ігровій формі тренувати ді¬тей розуміти себе і своїх близьких.

5.Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реагування на страхи своєї дитини.

Пам'ятка для батьків

У спілкуванні зі своїми дітьми:

- Радійте вашому синові, доньці.

- Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

-Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

- Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

- У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

- Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.

- Розмовляйте чітко, ясно.

- Будьте терпелячими.

- Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

- Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

- Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

- Частіше хваліть дитину.

- Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

- Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

- Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

- Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

- Не втрачайте почуття гумору.

- Грайте з дитиною в різні ігри.

- Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

- Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх

- Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

- Не ставте забагато запитань.

- Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

- Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

- Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.

- Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

- Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Пам'ятка батькам п'ятикласника

У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй-те її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

5. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не-ухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

6. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

7. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання — найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

8. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

9. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати чи¬танням доброї, розумної книжки).

10. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

11. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

12. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Коментарi