Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Сторінка психолога
- Поради психолога
Як говорити з дітьми про війну
Дати дитині відчуття безпеки - дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.
Терпляче відповідати на ті самі питання знову - діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.
Давати тілесний контакт - у будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.
Підготуватися до розмови - бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Відповідати лише на питання, які ставить дитина - із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.
Проговорювати рутинні речі - нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.
Нагадати, хто є поруч з дитиною - дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.
На небезпечній території повторювати план дій - нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна.
Показати згуртованість солдат - коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.
Дозволити почуття - відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.
Зі школярами ділитися своїми думками - дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.
Із підлітками шукати відповіді разом - іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.
Долати внутрішній конфлікт діалогом - важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.
Не формувати упередження - треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.
Не закріпити негативні реакції - є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.
Емоційний стан важливіший за слова - стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.
Звернути увагу на зміни в поведінці дитини - коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.
За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти - якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати: «Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?» Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене.
Грати - коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.
Слухати дитину уважно - треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».
Дати імпульс на дію - після кількох діб у бомбосховищах діти і дорослі відчувають безпорадність. Важливо вселяти розуміння, що хоча б трохи, якийсь мікропроцес від них залежить. Можна написати листа, намалювати листівку солдатам і запостити в соцмережах, надіслати допомогу солдатам. Багато залежить, у що вірить родина: якщо це прийнятно, можна помолитися, хай навіть своїми словами.
Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці - якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.
Придумати власні ритуали - із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.
Називати речі своїми іменами - не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.
Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки - діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».
У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого - якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.
Контейнувати почуття - важливо, щоб був хтось, хто може контейнувати почуття дитини — тобто назвати їх, прийняти почуття, які є нестерпними для дитини. Сказати: «Я бачу, як тобі погано. Мені теж важко. Ти можеш плакати, ти можеш горювати, я буду з тобою». Говорити про те, що відчуває дитина. Проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати разом, горювати разом.
Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем - коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.
Ізраїльський протокол швидкої допомоги дітям, що пережили сильну стресову подію
ДДД ПП
Д – дотик (обійняти дитину)
Д – дія (струситися, як песик; потягнутися, як котик; пострибати як зайчик тощо)
Д – дихання (техніка «Свічка і квітка» - уявляємо ніби ми повільно задмухуємо свічку (робим повільний видих через рот). Після цього ми уявляємо ніби вдихаємо носом аромат квітки (робимо повільний вдих через ніс) і затримуємо дихання. Робимо таких видихів-вдихів 2-3 цикла. Починаємо з видиху!!!)
ПП – позитивне переконання (ти – розумничка, ти – молодець, ти справляєшся, у тебе виходить, ми – разом, ми – з тобою, Бог нас оберігає, як добре що ми разом, ти в мене є, я в тебе є, ми у безпечному місці, ми можемо погладити нашого котика (будь-які переконання у позитивному ключі, будь-яке позитивне послання))
Наприкінці під позитивне переконання робимо вправу «Метелик» (праву руку згинаємо і кладемо на ліве плече, ліву руку кладемо на праве плече і по черзі кожною рукою легенько поплескуємо по плечу, при цьому в ритм повторюємо: «ти в мене молодець» або «я великий молодець», «я справлюсь з цією ситуацією».)
Що таке сирена? (пояснення для дітей)
Уяви що в лісі, де живе родина вовків, один з них найсильнішій вовк. Він відходить від своєї домівки для того, щоб першим побачити небезпеку для всіх інших мешканців. Коли він бачить небезпеку, то починає досить голосно вити, щоб всіх попередити про загрозу і щоб всі встигли сховатись від небезпеки.
Так і зараз! Наші воїни дивляться в небо і коли бачать небезпеку – повідомляють нас, щоб ми теж могли сховатись. Тож, сирена – це не страшно, а важливо та корисно!
Тому давай не будемо її лякатися! А подякуємо, що вона нас попереджає!
Намалюйте з дитиною цю метафору, щоб зняти переляк від сирен, які зараз лунають по всій нашій країні.
25 питань, якими можна зайняти дітей від 5 років у черзі, сховищі та в дорозі
Якщо б у тебе була можливість стати невидимим на один день, що б ти робив?
З усіх слів, що ти знаєш, яке слово найсмішніше?
Коли діти стають дорослими?
Якою твариною ти б хотів бути? Чому?
Ти б радше обрав страву зі смаком використаних шкарпеток чи ту, яка забарвлює тебе у зелений колір?
Ти б хотів у своїй кишені тримати попкорн чи кошеня?
Що тобі подобається більше: чхати або гикати (ікати)?
Що тобі найбільш незрозуміле у дорослих?
Що найприємніше тобі коли небудь говорили про тебе?
Якщо б у тебе була можливість змінити в мені щось одне, що б це було?
Яке правило в нашій сім’ї найважливіше?
Опиши себе за допомогою 3 слів.
У тебе є щасливе число? Чому воно для тебе щасливе?
Що таке кохання?
Якщо б ти мав ресторан, які страви там би готували?
Що б ти робив, якщо б я поцупила твою цукерку?
Які три бажання ти б загадав, якщо б у тебе була чарівна паличка?
Якщо б тобі довелося віддати усі свої іграшки комусь, хто б це був?
Для чого ти прокидаєшся вранці?
Як зробити іншу людину щасливою?
Що б ти більше хотів: зменшитись до розмірів мурашки чи збільшитись до розміру хмарочоса?
На чому ти б хотів подорожувати: на космічному кораблі чи на драконі?
Де б ти більше хотів опинитися: у пустелі чи в океані?
Використовуючи лише те, що ти бачиш навколо себе, скільки монстрів тобі би вдалося подолати?
Скільки ти матимеш дітей коли виростеш?
Як допомогти дитині зняти стрес?
Розглянемо кілька занять, до яких можуть вдатися батьки разом з дітьми, щоб розслабитися, відключитися від проблем і поновити сили.
Роздивляйтесь старі світлини – сядьте на диван і роздивляйтесь старі сімейні фотоальбоми. Поговоріть з дитиною про те, які події та люди є на фотографіях. Розкажіть дитині історію вашої сім’ї.
Медитуйте – разом із дитиною якщо ви раніше не медитували, керуйтесь відеоуроками. Ляжте на підлогу чи просто розташуйтесь у зручній позі, заплющте очі та ввімкніть релаксаційну музику. Дозвольте вашій свідомості розслабитись. Після медитації обговоріть із дитиною цей досвід.
Грайте в настільні чи картярські ігри – ніщо так не допомагає впоратись зі стресом, як ігри з друзями. Грайте з дитиною в настільні ігри, які вона полюбляє більш за все.
Запускайте повітряного змія – якщо погода дозволяє, запускайте разом із дитиною повітряного змія. Це дуже веселе заняття. Можна придбати готового змія в магазині іграшок або зробити його разом із дитиною власноруч.
Малюйте – візьміть аркуш паперу і олівець (воскову крейду). Дайте папірі олівець дитині. Намалюйте малюнок. Можна взяти самовчитель малювання, щоби спробувати нові техніки. Після цього обговоріть із дитиною, що у вас вийшло, а що – ні. Прикрасьте малюнками дитячу кімнату.
Читайте – оберіть разом із дитиною книжку, читайте її вголос. Маленькі полюбляють, коли батьки їм читають. Під час читання робіть паузи та задавайте дитині запитання. Можна також запропонувати дитині деякий час читати про себе, а після цього обговорити прочитане.
Дивіться на небо – вийдіть із дитиною на природу. Якщо дозволяє погода, ляжте на траву, у сніг і дивіться на небо. Роздивляйтесь хмаринки і говоріть на, що вони схожі. Розкажіть дитині про види хмар і про те, що вони означають. Увечері роздивляйтесь зорі та шукайте сузір’я. Розкажіть дитині про астрономію і про те, що в давнину люди дізнавалися шлях за зорями.
Працюйте в саду – беріть дитину з собою в сад, на ділянку чи просто доглядайте за кімнатними рослинами. Розкажіть дитині, що таке фотосинтез і яка корисна рослинна їжа. Також поясніть які комахи частіше за все трапляються в саду. Узимку доглядайте за кімнатними рослинами. Влаштуйте з дитиною науковий проєкт: кожного дня вимірюйте висоту рослин чи рахуйте дні, коли рослина зацвіте.
Підводьте підсумки дня – наприкінці дня поговоріть із дитиною про те, із якими труднощами вона стикнулася за день і що, навпаки, було веселим. Це гарний спосіб зберігати з нею близький зв'язок і залишатися в курсі її справ. Поговорити із кимось хто вас уважно вислухає, - гарний спосіб упоратися із стресом.
Подивіться фільм – приготуйте щось смачненьке, візьміть плед, влаштуйтесь зручніше і ввімкніть фільм, мультфільм. Це допоможе вам на час забути про тривоги, проблеми й просто розслабитися.
Здійсніть велосипедну прогулянку чи покатайтесь на ковзанах, лижах – велосипедні прогулянки всією родиною допоможуть вам зміцнити зв'язок із близькими людьми. Крім того, фізична активність - це чудовий спосіб розвіятися і отримати гарну дозу ендорфінів, зміцнити здоров’я.
Приготуйте для дитини ванну – тепла ванна – гарний засіб від стресу. Маленькій дитині можна дозволити взяти з собою у ванну кілька іграшок. Дитині старшій можна запалити свічки чи ввімкнути спокійну музику, щоби створити релаксаційну атмосферу. Щоби задіяти почуття дитини, можна використати піну для вванничи ароматичні олії.
Грайте з дитиною в «історії з продовженням» - влаштуйтеся зручніше та розкажіть дитині історію. Суть гри полягає в тому, що ви повинні почати історію позначивши головного героя (Наприклад: «Увечері жінка спускалася сходами свого старого будинка, який стояв посеред міста. Раптом вона почула шум…»). Потім дитина має продовжити історію. Продовжуйте гру, поки у вас залишаються ідеї. Чим більше людей бере участь у грі, тим цікавішою вийде історія.
Створіть аплікацію – створення аплікацій зі щільного кольорового паперу – веселе заняття, яке подобається дітям і допомагає їм розслабитися. Наріжте шматочки кольорового паперу. Візьміть аркуш білого паперу і клей. Наклейте шматочки паперу на арку і зробіть справжній витвір мистецтва.
Разом із дитиною грайте в комп’ютерні ігри – комп’ютерні ігри дозволяють не лише повеселитися, а й розслабитися. Якщо у вас удома немає ігрової приставки, можете грати в онлайн-ігри в інтернеті.
Грайте в боулінг – боулінг - гарний спосіб спустити пару. Для дітей, що не мають ще гарних навичок гри, можна підняти бортики по краях доріжок, щоби їм було легше збивати кеглі.
Слухайте музику – відволічіться від справ, сядьте і послухайте музику. Якщо у вас із дитиною різні музичні уподобання, можна слухати музику в навушниках. Це допоможе вам розслабитися. Діліться одне з одним своїми улюбленими піснями. Якщо дитині подобається, потанцюйте разом із нею.
Спостерігайте за птахами – вивчіть разом із дитиною, які птахи зустрічаються у вашій місцевості. Потім спостерігайте за ними у природі чи з вікна за допомогою бінокля.
Пускайте мильні бульбашки – це заняття приносить багато радості навіть дітям старшого віку. Рахуйте, скільки бульбашок ви зможете видути за раз, скільки з них луснуть до того, як долетять до землі. Для більших веселощів можна долучити до гри домашнього улюбленця.
Зробіть колаж – візьміть старі журнали і зробіть із них колаж.
Спечіть разом із дитиною щось смачненьке – спечіть разом із дитиною кекси чи торт. Кулінарія – веселе, просте й недороге заняття, яке дозволить вам розслабитися і зробити щось разом із дитиною.
Гуляйте разом – гуляйте на природі та насолоджуйтесь пейзажами довкола. Фізична активність допоможе вам почуватися ліпше, а неквапливий темп прояснить розум.
Складайте пазли – проведіть вечір, складаючи пазли разом із дитиною. Це гарна можливість поспілкуватися з нею і поділитися своїми думками.
Сидіть біля вогнища – за можливості проводьте з дитиною час, сидячи біля вогнища, каміна, печі. Вогонь створює затишну медитативну атмосферу.
Грайте з домашніми тваринами – якщо у вас удома є кішка чи собака, ви, звісно, знаєте, як весело грати з ними. Гра, коли кішка намагається спіймати промінчик ліхтарика, принесе чимало задоволення всім учасникам.
Розфарбовуйте – маленькі діти дуже полюбляють розфарбовувати картинки, хоча це заняття може сподобатися і старшим дітям. Візьміть фломастери чи кольорові олівці. Якщо попід рукою немає книжки-розмальовки, можна роздрукувати картинки з інтернету.
Покатайтесь на коні – верхова їзда допомагає розслабитися й повеселитися. Дізнайтеся, чи є у вашому населеному пункті іподром чи інше місце, де можна покататися верхи.
Зберіть модель автомобіля чи літака, конструктор – збірні моделі коштують недорого і дозволяють розслабитися. У магазинах іграшок можна знайти багато моделей різної складності.
Спробуйте нове для себе заняття – знайдіть цікаве заняття, яке ви раніше ніколи не робили. Відкрийте для себе щось нове.